Сама собі підіймаю настрій
Потішаю душу красою землі.
Створюю образ ...пишу сценарій
Сію зерно, росте колос на ріллі.
А за вікном зима хуртовина
На долонях ночі білий - білий сніг.
Я стою одна, як тополина
А лютий морозець проймає до ніг.
Як художник малюю картину
І дивлюсь на блаженний рай з висоти.
З пташиного лету на долину
Будую у минуле зоряні мости.
Я йду боса у трави духмяні
Розчиняюсь наче роса на квітці.
У жмені рву ягоди румяні
Найкращий соковитий плід на гілці.
Сіла пташкою спочити в гаю
Слухаю трелі солов'їні пісні.
Дзвенить музика струн ручаю...
Переливи криштальних вод навесні.
На березі Дністра ліс, діброва
А за гаєм квітучі поля, ставок.
Тут земля родюча чорноброва
І чути аромат з польових квіток.
Вже сонце сідає - надвечір'я
Я поспішаю до хати додому.
Калина, як мати на подвір'ї
З дальніх доріг проганяє утому.
В садочку зацвіла рясно вишня
Так пахне піонія у розмаю.
Згадую щасливі дні колишні...
П'ю красу квіток з маминого раю.
Я у цім казковім сні до ранку
Стою, як пава на березі Дністра.
Милуюсь зорями до світанку
Втішає пісня поезія - сестра.
Я зорю у віконечко до хати
Там на стіні як лебеді рушники.
Готує вечерю рідна мати
Тато в куточку смакує пампушки.
Вже передсвятковий настрій Різдва
Чути колядки "Нова радість стала".
А в селі весело, такі дива?...
Ніч Різдва дітям щастя роздавала.
Я лечу, як птах у рідне село
Та вже ніхто не зустрічає з доріг.
І не раз насниться , як все було...
А просто сон розтанув, як білий сніг.
2--------------------------------
О, прости брате, мені прости!,
Що немала часу поговорити .
Згорав немов кленовий лист ти?
Я не вміла тобою дорожити.
О прости брате, мені прости!,
Що не шанувала те, що я маю.
Здалека мені усміхавсь ти,-
Щоб раділа куточком свого раю.
Ти відкривав двері у хату
Стрічав на подвірї , як рідний батько.
Накривав стіл , як люба мати,
Щоб у душі я відчувала свято.
Ти не знав свят, застіль і забав,
Працював, як віл і хотів все мати.
В погожу днину не ловив гав
Зумів посадити, зумів зібрати.
А день за днем швидко минають
Сьогодення не в радості, в печалі.
Як у саду листя згорають...
І я у завтра кручу педалі.
Ти жив у місті , любив село...
Там де народився туди тягнуло.
Не боявсь зим, коли замело
Коли у снігах село потонуло.
Ти був у роботі, як титан
Все вмів, все знав і не боявся праці.
Дав Господь тобі на все талан...
Садив квіти, щоб цвіли як у казці.
Брате сумую за тобою!
Згадую Отчий дім, батьківську хату.
Ти,як птах злетів наді мною...
Шукаю у снах, де мама і тато.
В саду солодка грушка, як мід
Пригощала плодами усе село.
Літо зародило для нас плід...
О скільки, тут щастя радості було!.
А я б все віддала на світі,
Щоб вернути дитинство, юні роки.
Де у розмаю квітне літо,-
Де за столом родина, мої батьки.
Там за туманами вдалині
Замітає наш рай - Зима Снігопад.
І рідна хата сниться мені,-
Як цвітуть яблуні, квітує наш сад .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026894
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2024
автор: Чайківчанка