Був тоді зорепад...
Як сьогодні, о цій же порі.
Зблиски-спалахи в небі яскраві,
В найтемнішому небі -
Під ранок - вогні.
...Світ ділився.
Спочатку здавалося - навпіл.
Розлітався, мов скло, на друзки.
З шумом - гуркотом - тріском.
Й щез потому зовсім.
Залишивши по собі тишу,
Сірість думки,
Вогні від свічі
Й зорепадні вогні.
В найтемнішому небі -
Під ранок - печалі вогні.
...Був тоді зорепад.
В нього твоє ім'я.
Зорепад Леоніди,
У серпні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024307
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.10.2024
автор: NikitTa