«Безповоротність жаху…»


***

Один  одного  :

Обманюємо,

Дуримо,

Брешемо,

Обдираємо,

Фальшивимо  --

Так  вперто,

Якби  мали  жити

Ще  хоть  з  тисячу

Літ

І...

Все  залишаємо

На  інших,

Яким  плювати  на  нас

Мертвих,

Бо  вони  теж

Живуть

На  цій  же  вулиці

Цвинтарній,

Де  у  нікого  --

З  нас,

Немає  шансу

Вибратись  живим  --

З  неї,..

Коли

Всіх  нас  підтискають,

Як  прес  --

Ті  молоді,

Яких  народжуємо

Ми..,

Де  все  наше

Життя  --

Лише,  просто  --

Міраж,

А  чи  ілюзія

Сприйняття

Потрібного  та  необхідного,

Яке  дається  нам

Тимчасово  --

У  випробування,

На  якийсь  термін,

Щоби  пізніше  --

Вже,

Стягнути  за  це

Плату  --

Таку,

Яку  ніхто  з  нас

Не  зможе  потягнути..,

А  тому  :

Чекає  нас  пустиня

Розпачу,

Яка  висотує  останнє,

Яким  ще  могли  

Прагнути  рятунку  --

Після  смерті,

Ми,..

Але  цього  не  знали,

Бо  пісок  багатства

Нас  втоптав

У  це,

Що  є  --  лише,

Смерті  вічність

Та  безповоротність

Жаху

Самоти,

А  довкола  байдужість

Тіней,

Як  загублені  сни...
_________________________________________
08.10.2024;  Paris  (Aurora)  ========================

(!!!)

Автор    :::

 Катинський  Орест

 (Katynskyy  Orest)

=======================






адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023840
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.10.2024
автор: MAX-SABAREN