Отут, у пелюстці троянди,
Метелик заснув лиш на ранок,
Все вірші складав і сонати,
Як місяць засяяв над садом.
Невпинно кружляв і метався,
Емоцій розкривши завісу,
Душа у зворушливих мандрах,
Палала занадто, в цю нічку.
Для чого тобі мелодрами,
Якщо не її ти обранець?
З таким почуттям до нестями,
Зітлієш... бо пристрасті в'язень.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023835
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.10.2024
автор: liza Bird