Подвійна гра - це підла штука,
Та ти пішла на це, вертуха.
І я був змушений піти,
Бо дорога для мене ти,
Таке життя, як не крути.
Метав я стріли свої з лука,
Ти ухилялася, вертуха.
Ми йшли до спільної мети,
Та лиш погратись вирішила ти,
Мене круг пальця обвести.
Була ти хитрая вертуха,
Повішала лапшу на вуха.
Коли спитав: - Де зараз ти?
Питанням відповіла: - А ти?
Мені до тебе ще зайти?
Я тут, за стійкою у клубі,
Любуюсь танцем на пілоні.
А це не ти у капішоні,
З букетом квітів, у полоні
Якогось дивного типа?
У трубці повна тишина,
Як на кладовищі бува,
Коли воронів ще нема.
А потім: - Помилився ти,
Я із роботи тільки буду йти.
Може, зустрінеш мене ти?
Щоб разом час нам провести?
В кафе на каву забрести?
Чи у кіно, що любиш ти?
Ми у дорозі ще до спільної мети.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022603
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2024
автор: Горбаль Василь