Добряче вітер розгулявся в житі,
Набігли хмари, потемніло спішно,
Повітря тисне, буревій пройдисвіт,
Негоду знову спокушав зловтішно.
Та тільки байдуже такий життєпис,
Ті грози, дощ чи завірюха люта,
Я бачу простір із троянд безмежний,
І звуки скрипки у яких втонула.
Тож юний подих, відчуття блаженства,
Кохання зорі розсіває срібні,
Щоб місяць звідти доторкнувся плеса,
Немов уста у поцілунку ніжнім...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022271
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2024
автор: liza Bird