Я хочу прийти до тебе сьогодні на каву,
твою, особливу, із золотими вершками,
на блюдечці,де кошенята ласують сметану,
торкаючись вушками краєчок квітки-веселки...
Можна? Дозволь мені тільки малесеньке право,
відшукати в очах ,позначених,трішки,літамм,
від негоди приховану смішинку-оману,
що заважає мені думки в"язати в петельки...
Можна,тобі теж розповім я про мрію?
Довірити мрію за чашечку кави,
коли лиш вона на столі поміж нами,
так швидко ,мов юність,на денці міліє?
Проживши життя, осягнути не вмію:
коли ми втрачаєм дитинства цікавість,
коли ж настають ті душевні в нас злами,
і тільки дорослість у серці в нас тліє?
Наївний... Я хочу ,щоб слів повен вечір,
і кава оця,не пішли в порожнечу,
щоб не минули, як минають всі речі,
і в нас ще жила та весела малеча!
Ти скажеш, що я такий божевільний:
в старінні шукаю дитинства предтечу,
дивлюся в минуле, безмірну далечу,
яку не знайти вже в дорослих очах...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022004
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.09.2024
автор: Межа реальності