Холодні хвилини капають на шкіру,
Торкаючись спогадів.
Я сміюся глухим сміхом ранків,
Наздоганяючи тишу
Твоїх заплющених очей...
Я впадаю в потік дверей,
Зачинених не мною.
...А що таке сенс?
Коли в непослідовності рухів
Досягаю гармонії Сходу.
Сходи завжди спускаються вгору
В цих снах...
І я слухаю як капає на твою шкіру
Вічність,
Залишаючись ніким
Непоміченою...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=102129
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.11.2008
автор: Night