Люблю свій прапор український – жовто-синій.
У ньому сонця лик, з ним край багато може.
У ньому неба стеля у ясну годину,
Віра у те, що честь і правда переможе.
Був у боях він, захищав свій край завзято,
Ішов з бійцями поміж куль і кровотоку.
Його несли в руках із шаною у свята
І піднімали зі сльозами на флагштоку.
Пізнав наш прапор в час війни країн багато.
На різних площах був, на зустрічах і сценах.
У ньому волі дух, в боях здобутки, втрати
І ген нескореності у живучих венах.
Минемо ми, він буде жити – гордо й вічно,
Як і наш милий рідний край верби й калини.
День його буде відзначатися щорічно.
Бо він – наш символ, серце неньки України.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020652
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2024
автор: Крилата (Любов Пікас)