Веселка

                 [u][b]Веселка[/b][/u]

                                   [i]Ремейк  на  вірш  "Райдуга"  
                                         від    13.04.2024  р.[/i]

Десь  сон  пропав...  Гримить  над  гаєм,
Досвітня  тиша  вщент  розбита!
Земля,  вся  хмарами  сповита,
На  дощ  стривожено  чекає...

Палають,  сліплять  блискавиці  —
Стрімкі  й  нестямні  їх  удари!
В  їх  сяйві  тіні,  мов  примари...
Рвуть  небо  громи-громовиці!!!

Здійнявсь  зненацька  злющий  вітер  —
До  низу  хилить,  гне  ялину!
Зламав  при  корені  осину,
Зірвав,  поніс  пелюстки  цвіту!

Розверзлось  небо.  Божий  світ
Накрило  зливи  пеленою!
Вже  не  весняною  грозою  —
Гарматним  боєм  грім  гримить!

Як  з  цебра  з  неба  стало  лити!
Струмок  дзвінкий  роздавсь,  розлився,
В  потік  стрімкий  перетворився  —
Бушує,  мов  несамовитий!!!

Почав  щось  холод  дошкуляти,
Вогонь  погас,  в  наметі  мряка...
Заснути  б...  Тільки  розбишака,
Зухвалий  грім  не  дасть  поспати!

А  втім,  вже  чути  —  дощ  стихає...
Земелька  дочиста  умита,
Серпанком  сизим  оповита,
Весняний  ранок  зустрічає!

Ясніє  небо  —  вже  світає...
Зриває  вітер  краплі  з  листя,
Ранкові  співи  донеслися  —
Пташиний  гвалт  стоїть  над  гаєм!

Лиш  сонце  все  ще  не  проснулось,
Бо  за  вікном  —  досвітній  ранок...
Та  небосхил  наливсь  багряним
І  тихо  вітерцем  війнуло...

Багрянець  золотом  ясніє,
Світанок  сили  набирає
І  над  далеким  небокраєм
Яскрава  стрічка  пломеніє!

А  в  небі  свято  барв  буяє  —
Зелена  поруч  з  ясно-синім,
Яскраво-жовта  з  неба  лине,
Оранжева,  як  жар,  сіяє!

Зірниця  променить  пожаром  —
Край  неба  полум'ям  палає,
Заграва  –  в  височінь  сягає,
Змішались  фарби  з  сонця  жаром!

Та  ось  уже  ранкове  сонце,
Над  обрієм,  в  цей  світ  з'явилось,
І  теплі  промені  полились
Прямісінько  в  моє  віконце.

Зійшло...  Води  краплинки  в  травах,
Мов  діаманти,  заіскрились.
Аж  серце  трепетно  забилось
Від  сяйва  розсипів  яскравих!

А  над  землею  —  примха  Феба*...
Повірить  навіть  неможливо,
Що  є  в  цім  світі  більше  диво  —
Ясніє  райдуга...  В  півнеба,

Веселка  понад  світом  сяє!
Прогнала  геть  жахливу  хмару
І  разом  з  сонечком,  на  пару,
Світ  Божий  днем  новим  вславляє!


 [i]*      Феб    у  давньогрецькій  міфології  
син  Зевса,      бог    світла    і    сонця.
[/i]


Микола  Кицун
05.02.2021  р.  -  12.03.2024  р.  
15.08.2024  p.  -  22.08.2024  р.

       

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020607
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.08.2024
автор: Родвін