Емігранти

Як  сонечко  сяяло,  гріло  ласкаво,
Були  ми  щасливі,  біди  не  чекали,
Вона  враз  настигла,  гриміла  набатом,
Стояли  в  задусі  забиті  вокзали.

Накрило  пітьмою,  тож  лихо  нависло,
Майбутнє  непевне  і  наша  надія,
Налякана  мати,  жахливе  дитинство,
По  світу  блукання,  у  щастя  зневіра.

Міста  славнозвісні,  куди  ж  ви  поділись?
Руїни  та  попіл  і  гар  у  повітрі,
У  небі  видніє  зажурений  відблиск,
Бо  демон  на  Рай  запустив  свої  кігті.

Не  знаємо  стільки  ми  пройдемо  жорен,
Ніяк  не  вгамується  хижа  гординя,
Як  вірити  доброму  хочеться,  Боже!
Тому  і  лунає  невтомна  молитва...

Поїхали  люди  в  далекі  країни,
Де  інша  культура  і  мова  чужинна,
Хотілось  віддати  любові  промінчик,
Удома  лишилася  більша  частинка.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015888
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.06.2024
автор: liza Bird