Як сонечко сяяло, гріло ласкаво,
Були ми щасливі, біди не чекали,
Вона враз настигла, гриміла набатом,
Стояли в задусі забиті вокзали.
Накрило пітьмою, тож лихо нависло,
Майбутнє непевне і наша надія,
Налякана мати, жахливе дитинство,
По світу блукання, у щастя зневіра.
Міста славнозвісні, куди ж ви поділись?
Руїни та попіл і гар у повітрі,
У небі видніє зажурений відблиск,
Бо демон на Рай запустив свої кігті.
Не знаємо стільки ми пройдемо жорен,
Ніяк не вгамується хижа гординя,
Як вірити доброму хочеться, Боже!
Тому і лунає невтомна молитва...
Поїхали люди в далекі країни,
Де інша культура і мова чужинна,
Хотілось віддати любові промінчик,
Удома лишилася більша частинка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015888
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.06.2024
автор: liza Bird