Землі вклонюся пращурів

Землі  вклонюся  пращурів

                           Землі  вклонюся  пращурів  великих,
                           Її  правічну  силу  удихну,
                           Аби  перемогти  азійське  лихо,
                           Що  вкинуло  народ  мій  у  війну.

Знов  мене  веде  туди  дорога,
Де  мій  крик  стривожив  білий  світ,
Долю  де  вимолювали  в  Бога
Цілим  родом  декілька  століть,
Де  липневі  ниви  половіли
І  стогнали  люди  у  ярмі,
Ластівки  гніздечка  в  стріхах  вили,
Білим  дивом  квіт  садів  димів,
Де  життя  рясніло  полинами
І  від  горя  корчилась  земля,
Вмилась  не  одна  вдова  сльозами,
Тулячи  до  серденька  маля.

А  які  ж  дівчата  там  звабливі,
В  цім  переконаєшся  і  ти.
Дні  і  ночі,  й  ранки  –  особливі.
Кращих  їх  у  світі  не  знайти!
                                                           14.05.2024.
©    Ганна  Верес  Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014497
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.05.2024
автор: Ганна Верес