Свароже капище і нині
у небо дивиться з води,
які ж у Бога очі сині,
а тут були села сліди
та нині води Борисфена
все схоронили у собі,
мовчить охрещена Олена
на древнім капищі Богів,
нам предкам нічого сказати
й нащадкам передати що?
себе загнали в каземати
які скував Дніпра бетон.
27.05.24р.
*Сваром’я – село під Вишгородом затоплене Київським водосховищем. Із-під води виходить один острівець на якому за переказами і було капище.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014139
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2024
автор: Микола Соболь