– Крок у небо.
– А далі що?
– Тиша.
Більше такої не буде ніде́.
І тільки вітер купол колише,
навіть двигун літака не гуде –
тиша.
Тут горизонти зовсім інакші,
час уповільнює свій швидкохід,
випий до дна небесної чаші,
за триста секунд скінчиться політ
і уярмить тебе метушіння,
клопіт сімейний, обійми друзяк…
Люди занадто дивні створіння.
Але без тиші не можна ніяк.
Пішли, вже розігрів двигун літак.
18.05.24р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013456
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2024
автор: Микола Соболь