Зморені та щасливі.
Чи спати вони хотіли?
Де зорепадів зливи
останні спивали сили.
Світанку не чекали
своє у ночі багаття,
день наступав помалу,
ніби відьмацьке прокляття.
Перші біжать трамваї
і сонні блукають люди…
Тихо. Мовчи. Я знаю,
більше такого не буде.
16.05.24р.
*Со́вки – нічні метелики.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013293
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2024
автор: Микола Соболь