У прірву часу, що не має дна,
У темну тьму, яка не має світла,
Летить безкрило ще одна весна,
Яка без сонця так і не розквітла...
Покинула засмучені гаї,
Які тепер самі підуть у літо...
... Вона забрала радощі мої,
А я без них ще навчилась жити.
Стікають дні крізь пальці, мов пісок,
Здається, фініш вже не за горами.
Не знаю я - це ще один урок?
Чи все таки вже іспит і екзамен?
Йду через поле, де доріг нема,
Без відчуття - чи зимне, чи гаряче ...
І студить серце холодом зима,
Але душа ... душа уже не плаче...
Чужу біду руками розведу,
Свою ж несу до краю, за плечима...
Та добре знаю - я туди дійду,
Де мир і спокій, в Бога за дверима.
... Дивлюсь на білий світ немов здаля,
На небеса , такі пречисто сині.
Весна іде, заквітчує поля,
Коли ж вона настане в Україні?...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013132
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2024
автор: majra