Sonnet 6 by William Shakespeare
Then let not winter's ragged hand deface
In thee thy summer ere thou be distilled:
Make sweet some vial; treasure thou some place
With beauty's treasure ere it be self-killed:
That use is not forbidden usury
Which happies those that pay the willing loan;
That's for thyself to breed another thee,
Or ten times happier be it ten for one;
Ten times thyself were happier than thou art,
If ten of thine ten times refigured thee:
Then what could death do if thou shouldst depart,
Leaving thee living in posterity?
Be not self-willed, for thou art much too fair
To be death's conquest and make worms thine heir.
------------------------------------------------------
Шекспір. Сонет 6 (за мотивами)
Не дай зимі прекрасний літній сад
засипати снігами… Напувай
фіал красою — втрачене назад
отримаєш з прибутком… Друже, май
дітей з десяток! Зможеш ти тоді
прожити десять різних цих життів,
не канеш, як той камінь у воді,
у Лету, скажеш: «Я на світі жив,
як слід… Над смертю нині тішусь я!
Життя моїх нащадків десятьох —
це сто життів-продовжень, це моя
родинна нерозірваність епох…»
Не гай же часу, поки ще живий,
не в червах має бути спадок твій…
(березень 2017 р.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013063
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.05.2024
автор: Геннадий Дегтярёв