До матері іду, як до вівтаря у храм,
Щоб віддати шану... вклонитись низенько.
Пресвята любов, як святе причастя від ран
Зцілює добрим словом - мати рідненька.
О мамо, матусю - моя зіронько мила!
Я перед тобою поклонюсь тисяч раз.
Коли ти поруч, в мріях розправляю крила
Бо ти є мій найдорожчий скарб - мій алмаз.
Дякую, мамо, що подарувала життя...
За безсонні ночі, пісню колискову.
Я до тебе горнуся, як маленьке дитя,
Щоб почути твою ласку, милу мову.
Я цілую твій образ спраглими вустами
Чорно - білі фото на давній світлині.
Де б не була, шукаю світлий образ мами
Тебе мила матусю в білій хустині.
На крилах лелеки лечу у рідне село
У садочок, де я родилась в отчий дім .
Зорю поміж віт ясеня - в мамине вікно,
Щоб знайти дитинство... радість, щастя у нім.
Стоїть край дороги в зажурі рідна хата
Заплакані вікна вмиті слізьми весни.
Злетіла за обрій сива голубка мати
Приходить на зорі сонечком в мої сни.
Так часто мені сниться мамина світлиця
І вишневий садочок, мальви край вікна.
А біля воріт старенький горіх, криниця
Мама всміхається здалека, як весна.
Всі ми у вічнім боргу перед матерями
Віддаймо свою любов у земнім житті.
Вона, як Ангел захищає небесами
Молитвою від бід рятує на путі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013020
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.05.2024
автор: Чайківчанка