Залиш надію
Всяк сюда входящий.
Із пекла виходу нема,
Орфей один, а інші лиш солдати.
А тьма іде, орда,
Орда ...,
плетуться супостати.
З пітьми тьма тьом
І це не сон.
Чотири всадники,
Вогненні вороні.
Нема, нема людей
На жодному коні.
Нема надії,
Йдуть мерці.
Коса і серп
У лівій вже руці.
Женці...
женці....
Кроваві скрізь рубці...
Застигла кров....
Чорніє....
На руці...
Мерці...
І це не зомбі епопея.
Вже вирита нова траншея.
Біжать...
Лежать....
Молитва й тиша.
Затихло все.
І ще живий.
Є поряд дух...
Святий.
Є порятунок.
Ти живий.
Зло не всесильне
І не вічне.
Настане знову...
Мирна тиша...
І попелища, попелища.
[b]Это у них, а может и у нас тоже[/b]
С цветами встречают
Вновь президента.
Увековечит их
Кинолента.
Встречают с цветами
Тут президента.
Приветствуют в власти
Их резидента.
Он на трибуне,
Он на заводе.
Кто то притих,
Идет тыловик.
Нету лица.
Образ..
И лик.
Вспышка...
Чуть слышно,
Тост :
- За победу.
Народу - все беды.
Второй:
- За ....
- Вся страна ранена.
Мы же с окраины.
Звериный рык,
Последний крик.
- Скорей беги.
- Я же с цветами.
И все молчат.
Все тут с ушами.
И тишина.
И вдруг:
-Ура.
Аплодисменты...
Для киноленты.
Все уловили
Эти моменты.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012992
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.05.2024
автор: oreol