Треба душу музиці навчати,
Хай там на гітарі, на роялі,
Імпульс початковий їй надати,
Щоб сама навчалася надалі.
Душу музиці навчати треба,
Щоби чула голос часу, неба,
Щоб відчула звуки щастя й горя,
Голоси усі землі і моря.
Тоді вийдуть на високу сцену
Нові бахи, моцарти, шопени,
Для душі заграють, як по нотах,
Світові відкриються красоти,
Всі гармонії земні, - й надалі
Не терзатимуть ні біди, ні печалі
Ті, що землю вічно навіщали
Ще з тих пір, коли вона в польоті
В часі-просторі, в пітьмі кромішній,
Де були прогнози всі невтішні.
Тим, хто крикне: "Гойда!" Скажуть: " Годі!
Геть ідіть! Бо ви давно тут лишні! "
Чи душа була колись безгрішною,
І не знала сенсу вічних пошуків?
А чи був рай на Землі-горошині?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012918
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.05.2024
автор: Рунельо Вахейко