Туманом над річкою…

Туманом  над  річкою
розсіялися  мрії.
Вогнем  вдалині  захід
палає  низько,
струни  душі
обриваючи  різко.
Зливовою  стіною  -  сльозою
змиває  серця  біль,
дороги  Життя  розмиваючи
зухвало,  брудом  мерзенного
бездоріжжя.
І  тільки,
Силою  Волі  Людини,
росте  зеленню  трава,
на  схилі  його  Століття.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012899
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.05.2024
автор: Svitlana_Belyakova