О, яке воно тверденьке і тупе,
Отеє сердечко людське, сліпе,
Що про теперішнє леда думає,
А майбутнього не передбачає...
Скільки разів від людей я все чув:
Цей втопився, той від кулі згинув,
Той удавився, а той карк зламав,
Коли п'яним упав після забав...
Сьогодні людина собі живе,
А завтра уже її немає...
Як тільки-но зникне з-перед очей,
Так зразу ж і з пам'яті щезає...
Рано чи пізно усім кінець прийде,
Смерть і життя, як тінь, швидко минає...
Хто мене після содухи згадає?
І хто за мене молитися буде?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012741
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2024
автор: О. Хвечір.