Квіти літньої пори (111)

Сьогодні  кращий  день,
щоби  напитись.
Хоч  я  не  пив,
але  до  трісок  п'яний.

Лиш  без  пісень,
що  у  душі  розлились.
Я  підхопив,
потік  думок  рум'яний.

Її  краса  -  коса  від  горизонту,
що  розітнула  душу  мою  й  тіло.
А  її  сміх,  і  посмішка  -  чудесна,
знову  з'єднали  частки  і  надії.

Ніби  машина,  до  й  після  ремонту,
на  цербері  з'явився  знак  уміло.
Кричить  душа,  браслет  руці  почесно,
вручила  та,  з  ким  пролітають  мрії.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012562
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.05.2024
автор: Zak_Marko