ВЕЛИКДЕНЬ у ЛЬВОВІ: ГАГІЛКА…

 (дитяче)

Я...    гілочка-гагілочка
над  пупляшком  дитини...
Я  –  пісенька...    Я  –  писанка,
колисонька  Вкраїни.
Я  визрію,  я  вимрію  –
і  дам  життя  росточку.
Я  стільки  зим  у  вирію
лежала  в  сповиточку.
Я  вітречком  овіяна,
я  дощиком  омита,
я  зернятком  засіяна
і  в  грудочку  завита.
Я  луч  –  від  сонця  спілого,
від  кригоньки  –  скресання...
Бо  я  –  від  світу  білого
і  з  Божого  писання.
Як  визрію,  як  вимрію
на  себе  шлюбні  шати,
я  вилечу  із  вирію
вам  ве́сну  приношати.
Курли,  курли,  веселики,
летіте,  чорногузі  –
на  бджілоньки,  на  джмелики,
на  дітки  голопузі!
Гей,  Леле,  Леле,  Лелечко...
Ясна  пора  лелеча!
На  цвітень,  на  веселлячко  –
рости  собі,  малеча!
Аби  тобі  з  роси-з  води,
аби  тобі  –  не  мілко...
А  ти  мене  в  танок  веди
та  й  виведи...    ягілку...
Ягілочка-гагілочка  –
на  гори  і  долини!
Я  пісенька...    Я  писанка...
Колисонька  Вкраїни...

(Зі  збірки  "...І  все  ж  -  неопалима).  -  Львів:Логос,2001)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012526
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.05.2024
автор: Сіроманка