Знов світанкова мить
Озвалась голосисто
І тулиться до ніг
Трава росиста
Десь сонях золотий
Здіймається до неба
Щоб сонце запалить
І промені дзвінкі
Впадуть в зелені шати
І прохолодно так
Духмяно пахне мята
Ще стежечка вогка
Важка роса іскриться
Легесенька хода
Від ганку до криниці
І в ній жива вода.
с.Парище
04. 05. 2024р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012454
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.05.2024
автор: Vasul_ILkovuch