Сяйво чисте в мельканні літ
Пролягло поперек чола...
Дикий стогін і тихий цвіт -
У вигнанні любов жила.
Малювала печаль етюди,
Просвіт плентався, як лоша...
Із твоєю душею всюди
Говорила моя душа...
Поставали між нас парсеки
І зростали тоді в рази...
Чи могли ми, такі далекі,
Втиснуть прірву у грам сльози?
Щось ошпарило, наче сонце,
Це життя, що крихке, як скло...
Щось, скажи мені, любий, що це
В край далекий мене вело?
© Оксана Осовська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012364
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2024
автор: Оксана Осовська