ВСЕ ВТРАЧАЄ СВОЮ ЦІННІСТЬ

Навіть  золото  в  болоті  тьмяніє
З  часом  втрачає  свою  ціну,  вартість.
Коли  людина  від  життя  жиріє...
Її  зжирає  зверхність,  скупість,  наглість.
Звинувачує  у  своїй  біді    всіх
Її  стан  в  тумані  божевільного.
З  боку  дивишся  на  неї  :  плач  і  сміх
Словом  топче  дужий  дух  -  сильного.
Нападає  на  тебе,  як  акула
Чіпається  клешнями  душі,  як  краб.
Коли    утробу    з'їдає  бацила...
Він  вічний  слуга  своєї  долі  -  раб.
Не  зуміла  створити  свій  рай  -  життя
Не  вміла  ближнього  свого  любити.
Як  по  лезі  бритви  йде  -  кровить  буття...
Ганить  тих,  хто  зумів  свій  рай  створити.
Не  тре  винити  всіх  у  своїм  горі,
І  увесь  світ  проклинати  від  злості.
А  коли  корабель  тоне  у  морі
Холодна  вода  не  зігріє  кості.
Хто  має  розум,  голову  на  плечах...
Не  витрачає  марно  час  у  житті.
А  працює  зранку  до  ночі,  як  птах...
Доля  дарує  дарунки    у  житті.
Хто  чим  воює,  від  того  загине...
Не  поможе  царська  корона  йому.
Хто  кого  любить,  того  не  покине  -
Захищає  від  грози    -  душу  живу.
------------------2----------------------
ВОНА  ГРАЄ  В  СЛОВА
Вона  грає  в  слова,  як  циганка  в  карти
І  по  черзі  викладає  їх  в  рядки.
Кидає  на  вітер  слова,  веде  жарти...
Ставить  круглу  печать,    вбиває  цвяшки.

Скажи  :  "хто  ти  поет,  чи  фея  -  мольфарка"?...
Хто  надихає  -    небо,  чи  дух  землі.
А  на  твоїм  письмі  -  фірмова  ремарка
Причащаєш  віршем,  що  є  на  столі.

Береш  слова  у  жменю  сієш,  як  зерно...
І  цвітуть  барви  літа  на  полотні.
Читаю  я  вірші  дивлюсь,  як  у  кіно  -  
Але  нема  в  них  шарму,  як  у  весні.

Пісня  лікує  душу,  зранені  серця
Є  зорею,    що  веде  в  життєвий  шлях.
По  сходинці  ідем  до  престолу  творця
Оспівуємо  красу  землі  в  піснях.

Я  непрошеною  гостею  іду  дім
Бачу  образ  святий  в  білих  рушниках.
Пахне  ладаном,  польовим  зіллям  у  нім
І  все,  як  у  казці  в  умілих  руках.

Як  побачив  твої  слова  старий  скрипаль  
Написав  ноти,  щоб  дзвеніла  пісня.
Він  думав  заробити  мільйон,  а  на  жаль...
Де  нема  душі,  плаче  скрипка  слізно.

Фальшива  нота  веде  нас  в  сивий  туман  
Співак  співає  пісню    "веретенце".
Хіба  лікує  зранені  душі  -    обман?...
І  не  чує  фальші  -  чуттєве  серце.

А  там,  де  є  гарний  зміст  -  красива  душа
Ту  ноту  скрипаль    піднесе  до  зірок.
Він  увінчає  зоряним  вінцем  вірша,  
Щоб  пити  пісню,  як  водицю  ковток.

Якщо  Господь  дав  талан  у  твої    руки
Пиши  не  на  славу  людям,  для  душі.
Хай  дзвенить  струна  та  мелодійні  звуки
Сяє  ,  як  сонечко  в  ліричнім  вірші.

Бачу  у  твоїй  скрині  добра  багато
На  кожен  день  в  тебе  сукня  є  наряд.
Летять  до  тебе    пташки  немов  на  свято
 Хай  скрипаль  знайде  вірш,  щоб  розквітав  сад  .

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012300
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2024
автор: Чайківчанка