Весь час - нам час, супутник у житті,
Веде журнал, малює книгу долі.
Одні листи згорять в рабському ярмі,
А інші, нам покажуть шлях до Волі.
-
Та ось поглянь, мій час прийшов,
Немов би злодій, він забілив коси.
Поплили фарби масок на лиці,
Та промінь сонця різать вже не хоче.
-
Ми люди, скла розбитого шматки,
Жахливо час ламає нас потроху.
Піском посипить, і вип'є аж до дна,
І крик німий - душі він слухати не зхоче.
-
В свій час, прийде для кожного свій час,
Немовби в тінь, підуть тоді наші надії.
А так хотілось щоб здійснились мрії,
А так хотілось ще трішечки тепла...
-
У попелі життя, згорають наш дні.
І вітер - час, розвіє наші долі.
Крізь час, ми залишаємось одні.
А вічність в небі, нам засвітить зорі.
08/02/24
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012262
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.05.2024
автор: Олесь Франк