Найголовніше в житті людини – вміти уявляти себе на місці іншої людини. Будь-якої іншої, всіх інших. І не просто, формально, уявити себе іншою людиною – з такою зачіскою, з таким тулубом і ногами, – а повністю, на цілу одну хвилину уявити себе нею з усіма її можливими внутрішніми відчуттями і зовнішніми напругами, нюансами характеру чи виховання, що вона зараз думає, коли це робить, і що має собі на меті, коли це говорить, сьогодні і взагалі. З усіма відомими тобі фактами з її минулої біографії чи сьогоднішнього життя. Уявити всього на одну хвилинку. На одну хвилинку забути про себе, про своє «я», і уявити, що переживає в своїй середині хтось інший. Хоча б щодо якогось питання, що цікавить і тебе.
Це найперше, чим людина почала відрізнятися від звіра. Саме це й стало початком цілої еволюції, що доплекалася до гомо сапієнса.
Кожного разу, при спілкуванні, уявляти себе на місці своєї дружини чи чоловіка, на місці своїх дітей, і чужих дітей теж, на місці своїх підлеглих і на місці свого начальства; уявляти себе на місці президента своєї країни, що каже тобі щось із екрана, і на місці президентів інших країн, дружніх і ворожих; уявляти себе на місці парламентарів і генералів у високих кабінетах, і уявляти себе командиром у бліндажі, котрий зараз віддасть якийсь наказ твоєму побратиму, що присів поряд, і на місці якого ти теж себе зараз уявляєш.
І робити так спочатку просто часто, всього з декількома добре відомим тобі людьми, а потім завжди – кожнісінького разу при спілкуванні, з усіма-усіма.
Тільки так може прийти розуміння речей, про котрі не тільки не прийнято говорити і навчати вголос ізмалку, а й котрі взагалі неможливо адекватно одягнути в слова через те, що дуже багато слів, за бажання і без, можна витлумачити по-різному чи зафарбувати у колір будь-якої емоції. Тільки таким чином можна ті речі, про котрі не прийнято говорити, почати розуміти, і це розуміння потім стане такими невід’ємним, що життя без нього вже уявлятися не буде, і ти вже не будеш знати – як це говорити з людиною і не уявляти себе на її місці. Вітаємо, Ви стали справжньою людиною!
Після цього обов’язково і неминуче прийде вміння і цікавість уявляти себе на місці тварин, а за ними – і на місці рослин. А люди навколо стануть такі прозорі, як крижана вода у найчистішому високогірному озері – хоч у бочку набери, а дно побачиш, – кожного, хто живе, не уявляючи себе на місці інших зовсім, буде видно з перших хвилин спілкування, усного чи письмового, по перших тембрах голосу і перших, якщо вміти встигнути побачити, емоціях на обличчі і рухах всього тіла чи його частин. Найчастіше від таких можна почути: «А навіщо за інших? Тут би із собою все владнати». Золоті слова! Але зовсім в іншому контексті. «Контексті? Слухай, давай не умнічать, а просто кажи, як є».
І добре буде, якщо Ви, знайшовши в собі людину, виявите навколо себе більше справжніх людей, ніж представників отого перехідного виду в еволюції гомо сапієнс, якого ніяк не можуть віднайти вчені.
А тим, у кого не буде получацця уявляти себе на місці інших, настала пора знати найпершу заповідь найперших на Землі людей (якщо взагалі цікавлять людські питання), яку вони змогли втілити в слова, що й досі тлумачаться тільки одним чином: «Хто чогось хоче – шукає ЯК, хто того не хоче – шукає ЧОМУ». І твій вибір між будь-якими «як» і «чому», насправді, не залежить від того, що ти хочеш чи що ти не хочеш, чи від твоєї національності, віку, статі, ґендеру, виховання, освіти чи ще чогось такого, а залежить (хоча офіційно вченими це ще не доведено), від того, як вміло, часто і глибоко твоя середина пірнає в середини інших людей.
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011282
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.04.2024
автор: Щєпкін Сергій