Як худобу ведуть люд у неволю... На бойню.
Молоді їх літа, неначе, зорі погаслі.
Серце в крові задихається, працює з болем...
Плаче за тими, хто впав, вже не відчують щастя.
На війні горьовій, яку породила раша,
Наші втрати важкі: народ, Вітчизна страждає...
Неньчин світ, де вогник живої душі у ранах
Не скорився, горить... Шлях до правди заростає!
Прагне люд на цій планеті бою із собою...
Тож, істото, хоч глянь у літописні сувої!
Всесвіт, мов криниця із застійною "водою"...
Не навчила істина історії в двобої!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011270
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.04.2024
автор: Маг Грінчук