Я прочитав ту розповідь бійця,
То стлів душою, щей зійшов з лиця.
Розповідав не зовсім рядовий, скоріще - командир,
Бо те, про що почув було суттєвим, без прогалин й дир.
Про те він розповів, що підари заходять з флангів з тилу й фронту,
І тут ти згадуєш усе життя без пафосу і понту.
У цей же час надутий генерал,
Який солдат в Статуті по малюнку десь пізнав,
В штабах отих, що всі від фронту геть далеко,
Він наказав тримати оборону, бо це важливо й легко .
А ми вже місяців зо три,
Тут захищаєм ці рови.
Ви ж тільки кількість показали,
Бійців живих там геть не мали.
Позначили що є присутні,
Та їх нема, вони вже вбиті, полонені чи то відсутні ..
До нас доріг, залишилась рокада,
І та під обстрілом тремтить .
Нас оточили, то блокада.
А зміни геть немає, не спішить,
Тим більш в окопи зовсім не біжить.
В ефірі хтось кричить, я тут,
Безпечний ніби то маршрут.
Там хлопець з кісткою розбитою гомілки,
Від болю плаче, знімає турнікет,.
Бо біль від турнікету - страшніше рани наче.
А в нас немає обезбола…
Тож хлопець ворот відкрутив,
Тай кров на землю відпустив .
З окопу "Дід" кричить, я помираю,
Ключі із сумки заберіть,
То хоч автівку збережіть .
Десь за спиною рузькі бродять,
Але від арти смерть таки знаходять .
А підари ще газ жбурляють.
Хто з наших вийде, дрони їх чекають.
Хтось в бліндажі реве від болю й наче,
Чи кашляє, а може й гірко плаче.
Від газу в нас болять легені і палають груди,
Ще й степ горить, палає всюди.
Ми вийшли. Міни так летять собі ліниво,
Що пролетіли зовсім поруч, але мимо.
А ви, пишіть про сонце, про весну і квіти,
Ви про біду таку не знаєте, та і не чули, звідки?
Злий Дід Валєра.
Квітень 2024.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011234
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.04.2024
автор: Небайдужий