О, як пахне п'янко весна над гаєм!
Росте казкове дерево цвіт розмаєм.
Цвітуть квіткові кетяги гліциній
Білі, рожеві, фіолетові, сині.
Гліцинію - зрошують чисті роси,
Як діва - весна розплела свої коси.
Квіт пахне ароматом винограду
Опадає, як ріка із водоспаду.
Гліцинія - ніжне дерево богів
У райдужнім суцвітті із райських садів.
Чарівна врода, як музика дзвінка
На струнах арфи виграє весні вона .
У неповторну красу вдихаю я
Еліксир молодості, краси та життя.
Як бджілка спиваю солодкий нектар
Душа хмеліє від цвіту весняних чар.
Пливе по небу хмарка, як медуза
Тут сходить ясним сонцем богиня Муза.
Я малюю пейзаж і пишу вірші,
Щоб подарувати - мить щастя для душі.
Цвіте ліана, як люпин у полі
Роздає у долоні щастя для долі.
Завмирає дух від трелі солов'я
Запрошую тебе друже, в цю казку я.
Гліцинію - звуть : "солодка, глюкоза",
А ще у перекладі, як" блакитний дощ".
Вона у повітрі - квітуча роза...
Прикрашає сад, розкішні двори - вельмож.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011128
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2024
автор: Чайківчанка