ПРОБУДЖЕННЯ

Весна  пробудила  дерева,  
Своєю  легкою  рукою  ...  
Якась  заважала  їй  ***  
Що  живиться  плоттю  і  кров'ю.

Щось  схоже  на  Гідру,  Химеру,  
Висмоктує  сили  життєві,  
Мов  з  номенклатур  Люцифера,  
Якогось  нелюдського  древа.

І  як  цього  здихатись?    Дихає  
Весна  знов  з  цілющою    силою,  
І  враз  ціпеніють  всі  віхоли,  
Що  дмухали  в  душу  щосили.  

І  денно,  і  нощно,  щомиті,  
Сліпучі  спалахують  люстри,
Як  нові  сузір'я  всесвітні,  -
Бутони,  суцвіття,  пелюстки.

Це  наче  оновлення  Світу  !
Цілющі  фонтани  б'ють  соків  !
Чарує  красою  нівроку  
               Весна,  її  посмішка  світла.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011001
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.04.2024
автор: Рунельо Вахейко