Весна пробудила дерева,
Своєю легкою рукою ...
Якась заважала їй ***
Що живиться плоттю і кров'ю.
Щось схоже на Гідру, Химеру,
Висмоктує сили життєві,
Мов з номенклатур Люцифера,
Якогось нелюдського древа.
І як цього здихатись? Дихає
Весна знов з цілющою силою,
І враз ціпеніють всі віхоли,
Що дмухали в душу щосили.
І денно, і нощно, щомиті,
Сліпучі спалахують люстри,
Як нові сузір'я всесвітні, -
Бутони, суцвіття, пелюстки.
Це наче оновлення Світу !
Цілющі фонтани б'ють соків !
Чарує красою нівроку
Весна, її посмішка світла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011001
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.04.2024
автор: Рунельо Вахейко