Вірші коротиші

Сидиш,  сидиш  -  невільник  часу.
Вже  не  збагачує  любов.
Ще  є  на  щастя  кілька  шансів.
Та  борт,  в  життя  твоїм  баркасі,
зневіри  айзберг  пропоров.
           ***
Буває  так,  що  влучніше  сказати
двома  словами,а  ніж  сітки  плести.
Трапляється,  не  сила  розпізнати,
що  автор  хоче  текстом  донест
       ***
У  правосудия  завязаны
глазницы,
а  тем  более,  у  сволочных  судей.
Не  видно,  им  же,  душ  чужых  криницы,
что  у  тех,  безденежных,  людей.

Меж  собой  друг  друга  осуждая,
мы  вносим  слепо  хаос  в  жизнь  свою  -
не  любя,  бездумно  отторгая
тех,  кто  поскользнулся  на  краю.
           ***
Любовь  ,  не  остудять  и  тонны  холодного  снега.
Мороз,  подчеркнёт  только  розовость  щёк.
Повиснут  сосульки  под  крышей,  как  серьги...
Возможностей  тьма  есть,  любов  подзадорить  ещё.

Андрей  Чупахин  "У  самой  черти"
       ***
Возможно  выбрал  он  не  те  цветы  -  не  соответствуют  канонам  красоти.
Что  поделать  -  строгие  дешевше  гвоздички,
не  послужать  сердечку  
отмычкой
         ***
Любуюсь  я  молча  заката  застившей  картинкой.
Там  берег  каменистый  -  одетый  в  снега  декабря.
Блестит  пламенея,  в  проталине,  лёд  в  серединке.
и  высится  стройный,  по  берегу,  сосен  отряд.
             ***
Тягнуться  хай  соняхи  до  сонця  -  синє  небо  їм  дає  наснаг.
Україно,Бога  Світу  доця,
переможно  майорить  твій  стяг!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009959
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.03.2024
автор: Олександр Холденко