Запахне ліс після дощу грибами,
туман впаде на крутосхил ярів
і лісовик відкриє древню браму,
приховану у затінку дубів.
Ми не стрічались, певно, триста років.
Чи пам’ятає глиця ще мій слід?
А я лечу, не стишуючи кроки,
мене чекає цей кремезний дід.
Присядемо за столиком на ґанку
змішаємо старезне доміно…
і гомоніти будемо до ранку
та наливати ягідне вино.
23.04.24р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009225
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.03.2024
автор: Микола Соболь