А дощ все йшов, все землю мив і мив,
Не рятувала справи парасоля...
Вода лилась то сильно, то поволі,
Розмила стіни й вікна, й нас самих...
Здавалось, хтось у хмарах душ ввімкнув
Щоб всю ту скверну людотворну змити
Із нашого буття коротких митей...
Ненависть утопити і вину...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009071
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.03.2024
автор: Анна Шульке