В дорогу проводжала ти мене,
А серце, знаю, билось безупину,
Твоє найкраще дороге лице
Все поглядом проводило дитину.
Схвильована ковтала ту сльозу,
Яку ховала у куток подалі,
Невже я зможу пережить грозу?
І що в чеканні та які моралі...
Такі хвилини щемні та тяжкі,
Їх пережить не кожен міг, не в силі,
А так хотілось, щоби знов легкі:
Всміхнулись нам і всі були щасливі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009046
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.03.2024
автор: Наталі Косенко - Пурик