Хоча люблю тепло я та осінь також мила,
Вона для мого серця мелодію створила,
Розкішну і ласкаву, мов неньки ніжну мову
І слухаю у вечір найкращу колискову.
Свої мотиви чисті розносить сміло всюди,
Вкриває жовтим листям привабливі споруди,
Луги у килимочках, дороги у мережках,
А там за дивосадом вже пробігає стежка.
Веде в місця найкращі, в яких була щаслива,
Де вся краса природна мене дитям ростила
І я їй дуже вдячна за теплоту і щастя,
Що захищала вірно серденько́ від ненастя.
Спасибі, мила ненько, споріднена природо,
Що берегла й плекала святиню мого роду
І у душі навіки ти поселила віру,
Що у мої тенета - вже не проникнуть звіру.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008851
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2024
автор: Наталі Косенко - Пурик