Я так любив як ніхто ніколи!
Я так любив Ірину!!!
Це справді пекло!
Бо я досі люблю Ірину!
Я більше ніколи нікого не покохаю ..
Бо надто любив Ірину...
Мені не хочеться жити
Бо надто любив Ірину!
Я б не ліз в окультизм ..
Якби ми були разом..
Я б просто любив Ірину...
Я не знаю як так?
Але я страшно люблю Ірину...
Або вона моя ... Або не варто жити...
Я так любив Ірину... Як ніхто нікого..
То й що з того? Вона не моя...
А у мене з під ніг входить земля...
Вже не лякають чорні книги...
Може вони поможуть мені вмерти..
Бо я так кохав Ірину...
Тепер я не хочу нікого бачити...
Я ніколи не зможу її пробачити..
Вона так могла для мене багато значити...
Це вже все перебор... В моєму нещасті винен християнський егрегор...
Я без неї вмираю... Не відкриються ворота раю!
Бо я страшно її кохаю!
Моя душа болить...
Не забуваю її і на мить...
Я писав багатьом однокласникам
Розповідав як кохаю Ірину !!!
Я писав навіть чорному окультисту!
Знайдіть відео Віктана в інтернеті..
Вона найкраща в світі!!!
А я більше не хочу так жити...
Вона не буде навіть дружити....
А в мене все життя украли...
Її уста не мене кохали...
Я через неї попаду в пекло...
Буду там горіти , що не став з нею жити...
Моя душа страшно болить
Не забуваю її і на мить...
Ті хто нам завадив щасливими бути
Хай в пеклі горять роками ...
Їх Сатана знищить своїми руками...
А я не забуваю і на хвилину люблю , обожнюю і ненавиджу ту ІРИНУ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008602
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2024
автор: Ростислав Мельничук