Впало яблуко спіле,
Закотилось в траву.
Але впало невміло, –
Та й розбило брову.
І на кров його світлу
Назліталось комах...
Закрадається в літо
Яблунева чума!
Перетрусить ненатло
Все гілляччя біда, –
Буде вітер стогнати
В опустілих садах.
...А те яблучко бідне
Помира в бур’яні,
І знекровлені бліднуть
Червонявці ланіт.
Олег Завадський Яблунева чума
Впало яблуко спіле,
У високу траву,
Голова потерпіла,
Бо розбило брову…
І тепер я до ФАПу
Закривавлений йду.
Ото бідний утрапив
У зненацьку біду!
Таку саму пригоду
Мав англієць Ньютон,
Але ним для народу
Був відкритий закон.
І, якби я не втратив
Анемічну ту кров,
Про закони трактати
Написалися б знов...
А опісля у світі
Ми жили б, як тузи!
Щастя — у верховітті
Не висять гарбузи...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008401
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.03.2024
автор: Патара