Бувай, Україно, бувай!
Залишу степи, твої гори.
Як можеш, то якось згадай:
тут мешкав, знав радість і горе.
Сьогодні нас скрута жене
туди, де на нас не чекають.
Час прийде: усіх поверне
додому. Нехай пробачають.
А зараз, мій край, не сварись,
що прагну я кращої долі,
за кожного з нас помолись.
А ми заспіваєм у колі.
А потім піднімем гранчак
на згадку. Бувай, Україно!
Наш шллях в іноземний літак.
Бувай, дорога Батьківщино!
Бувай, Україно, бувай!
Залишу ліси, твої гори.
Як можеш, мене пригадай
в хвилину щасливу і в горі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=100837
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.11.2008
автор: Максименко Л.