Мій спокій має свій ліміт,
Свій край, червону полосу.
Коли зриваюсь у політ,
Байдуже хто, я всіх знесу.
Мій голос зовсім не гучний,
Він чуйний, але є момент.
Як грім серед зірок гарчить,
Як стиснуть болісні тенети.
Мій дотик був і є пестливим,
Насолодись поки є шанс.
Бо він не буде вже звабливим,
Коли порозриваю вас.
Дивитись буду дуже ніжно,
За віями ховати діаманти.
Готуй собі труну, не ліжко,
Тебе вкладу навічно спати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007807
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.03.2024
автор: О.Лекса