Є люди особливого гатунку:
На все їм чхати. Їх – не здивувать!
Життя для них – театр, хоч без лаштунків.
Вишукують своє вони в словах.
І все тому, що душі – без святого!
Коли ж це так, чого від них чекать,
Коли і від життя постійна втома.
І навіть доля прахом утіка.
Чомусь так боляче стає від того,
Що заблукали люди ці… в собі.
На них полюють непрості фантоми*,
Як лиходій полює на рабів.
Коли душа далека від святого,
Здається, то дала природа збій,
Бо неприродно бути несвідомим,
Коли народ твій гине в боротьбі.
2.11.2023.
------------------------------
*— це привид, здатний поселитися в живих людей, наводячи страх на оточуючихих.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007213
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.03.2024
автор: Ганна Верес