Не міняється нутро
З роками, панове,
Те, що було, залишилось
Бо не тимчасове.
Це не одна ностальгія
Й роки, що минули,
Про теперішнє, прекрасне
Думки не заснули.
Ні. Просто ідуть роки,
А думка не тліє,
Бачить, чує, відчуває,
Життя дню радіє.
Як десять, п'ятьдесять, сорок...
Просто надцять літ
Був прекрасним, є і буде
Цей наддивний Світ.
Таж весна, що завтра прийде
В барвах смарагдових,
Спів птахів і шум вітрів
В верхах смерекових.
Дзюрчання води в потоці,
Курли журавлине,
Першоцвіту запах,
Шатро тополине...
Не міняється природа.
Поновляє шати.
Собі трошки, трошки нам
Краси вдарувати
Прагне, маючи надію
На взаємні кроки.
Не рахуючи. Для чого?
Такі дивні ро́ки...
25.02.2024 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006792
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.02.2024
автор: Олекса Терен