Зоря, яка зветься Сонце (Звезда по имени Солнце - гр. «Кіно» Віктор Цой, переклад Т.Прозорової)
[youtube]https://youtu.be/EkzoUyvCnhg[/youtube]
Білий сніг, сірий лід - на розтріскану землю ліг .
Ніби ковдра яскрава на нім - місто в дорожній петлі.
А над містом хмари пливуть, закриваючи неба слід,
А над містом пливе жовтий дим, місту дві тисячі літ.
Під світлом тієї Зорі, яка зветься Сонце…
І дві тисячі літ війна, війна без імен і причин.
Війна – фактор молодих, лікує від старості він.
Червона, калиною кров за годину вже просто земля,
А за дві - на ній квіти й трава, а за три – вона знов ожива,
І зігріта промінням Зорі, яка зветься Сонце.
Знаєш… є так, і буде завжди: хто улюбленець Долі і син,
Хто живе за законом своїм, і у засвіти йде молодим.
Він не знає орденів та імен, не згадає слово «так» і слово «ні»,
І він здатен дістатись зірок, не вважаючи, що це у сні
Опаливши крило на Зорі, яка зветься Сонце.
Зоря, яка зветься Сонце
[youtube]https://youtu.be/jQV5VXfKDYc?list=RDjQV5VXfKDYc[/youtube]
Звезда по имени Солнце (оригінал)
Белый снег, серый лед, на растрескавшейся земле.
Одеялом лоскутным на ней - город в дорожной петле.
А над городом плывут облака, закрывая небесный свет.
А над городом - желтый дым, городу две тысячи лет,
Прожитых под светом Звезды по имени Солнце...
И две тысячи лет - война, война без особых причин.
Война - дело молодых, лекарство против морщин.
Красная, красная кровь - через час уже просто земля,
Через два на ней цветы и трава, через три она снова жива
И согрета лучами Звезды по имени Солнце...
И мы знаем, что так было всегда, что Судьбою больше любим,
Кто живет по законам другим и кому умирать молодым.
Он не помнит слово "да" и слово "нет", он не помнит ни чинов, ни имен.
И способен дотянуться до звезд, не считая, что это сон,
И упасть, опаленным Звездой по имени Солнце...
Звезда по имени Солнце
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006761
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.02.2024
автор: Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)