Часова дистанція не змінює розум людини.
Тягне її в минуле, де війни - кінцевий результат...
Гору бере бездушна, якась нерозумна година.
Обростає ненавистю, жадобою, щоб вкрасти шмат...
Злість і вся недовіра поїдає самого себе.
Всі досягнення мозку, відкриття людства, мабуть, зникнуть...
Знову на поминки буде ходити небо голубе.
Будуть сіятись дні, роки через сито наших синів!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006584
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.02.2024
автор: Маг Грінчук