Не листя устеляє шлях тернистий:
Багряне, мідне, каре, золоте.
То мрії биті опадають листям,
А ми по ньому, ніби босі йдем.
Болить нам, Боже! Де знайти причали
У бурі цій, що рве нас на шматки.
Минає осінь, зіткана з печалі,
Холодний дощ торкається руки.
Як нам радіти осені прийдешній,
Коли в окопах доньки і сини.
Бо рідної країни незалежність
Їм випало на долю боронить.
Там кожен день гримить запеклим боєм,
Й молитва наша лине до Творця.
Зросте вона міцним щитом любові
І стане оберегом для бійця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006560
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.02.2024
автор: Незламна