Коли душа, поранена війною,
Сльозою пише зболені рядки,
Керується любов’ю неземною,
Яку несли ще прадіди віки,
Такі рядки торкають струни серця
І проникають у гарячу кров,
Котра з людиною в важкому герці
І робить все, щоб ворога збороть.
Такі слова не тільки міць гартують,
А й надихають донечку, синка,
Які країну від орди рятують,
І їх уже ніхто не заляка.
Ще битва не одна на них чекає,
І виросте немало ще хрестів.
Такий народ нікуди не зникає,
Хоч долі у героїв не прості.
11.02.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006073
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2024
автор: Ганна Верес