І не одмахуйся від церковнослов'янської мовоньки-
Це Святої Руси-України божисті глаголоньки,
Нашої річі устої, словесних перлинок наш спадок,
Відщепищся від неї - русів ти який тоді нащадок?
Залісся ми нею молитися у сивизну століть же навчали,
Коли тухлі лепи місіонери наші до Христа навертали.
Вихрещували диких андрофагів- та, на жаль, їх не просвітили...
Вонми тепер, щоб всухом'ятку цей скарб собі вони не зчвакотіли!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005580
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2024
автор: О. Хвечір.