Йдучи, збиваю ноги без жалю,
Долаю всі життєві перехрестя,
І що мене чекає, не боюсь,
Хоча життя влаштовує ще тести.
У когось воно, ніби океан,
Де води півпрозорі і глибокі,
Де може підхопити ураган,
Й поселиться тоді в душі неспокій.
Буває, що життя, немов ріка,
Несе тебе в човні за течією,
А поряд плине доля, не гірка,
Котра рятує волею своєю.
Своя дорога в кожного із нас,
Її долає кожен, як уміє.
Супутниками ж доля є і час,
Ніхто звернути з неї не посміє.
Життя ж прожити хочеться нам так,
Аби не шкодувать за пережитим,
Згадавши шлях складний свій до звитяг,
Де полини рясніли поміж житом.
3.01.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005475
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.02.2024
автор: Ганна Верес